окульбачити
ОКУЛЬБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, рідко.
Те саме, що осідла́ти.
[Хорунжий:] Гей, ви, браві юнаки, Усі жваві козаки, .. Зміїв-коней окульбачим, Полювать в степи поскачем (М. Кропивницький);
У степу Гаріфулін окульбачив свого коня й хутко прискакав до аулу (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)