окульбачити

СІДЛА́ТИ (коня), КУЛЬБА́ЧИТИ заст. — Док.: засідла́ти, осідла́ти, окульба́чити. По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні (Т. Шевченко); Заходились кульбачити й своїх (коней) — Мамай з товаришами (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. окульбачити — Окульба́чити: — осідлати [10]  Словник з творів Івана Франка
2. окульбачити — окульба́чити дієслово доконаного виду осідлати рідко  Орфографічний словник української мови
3. окульбачити — Окульба́чити, перен. Осідлати, ретельно взятися до чогось. А хто по тих товариствах працює? Звичайно лиш кілька людий, а решта придивляє ся собі здалека та “критикує”. Особливо молодіжяк окульбачить свого “критичного ” коника, то так на нім вибрикує, [...  Українська літературна мова на Буковині
4. окульбачити — -чу, -чиш, док., окульбачувати, -ую, -уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що осідлати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. окульбачити — ОКУЛЬБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, рідко. Те саме, що осідла́ти. [Хорунжий:] Гей, ви, браві юнаки, Усі жваві козаки, .. Зміїв-коней окульбачим, Полювать в степи поскачем (М. Кропивницький); У степу Гаріфулін окульбачив свого коня й хутко прискакав до аулу (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
6. окульбачити — ОКУЛЬБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., рідко. Те саме, що осідла́ти. [Хорунжий:] Гей, ви, браві юнаки, Усі жваві козаки, .. Зміїв-коней окульбачим, Полювать в степи поскачем (Кроп., V, 1959, 269); У степу Гаріфулін окульбачив свого коня й хутко прискакав до аулу (Донч., І, 1956, 125).  Словник української мови в 11 томах
7. окульбачити — Окульбачити, -чу, -чиш гл. Осѣдлать.  Словник української мови Грінченка