Українська літературна мова на Буковині

правдивий

Правди́вий.

1. Справжній. При закупні треба дуже уважати і брати фляшки лише з охоронною маркою “Котвиця“ за правдиві (Б., 1895, 19, рекл.); Правдиві персийскі зарукавки і шапки для пань і всякі модні смушкові товари (Б., 1899, рекл.).

2. Істинний. Із сього виходить, що із двох присудів, з котрих один на те саме притакує, що другий заперечує, мусить один бути правдивий; якийсь третій присуд не є можливий (Канюк, 1911, 29)

// пол. prawdziwy — 1) справжній, 2) істинний.

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. правдивий — правди́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. правдивий — (факт) істинний, вірогідний; (хто) чесний, справедливий, правдолюбний, правдомовний; (друг) справжній; (висновок) правильний.  Словник синонімів Караванського
  3. правдивий — див. безпомилковий; чесний; щирий  Словник синонімів Вусика
  4. правдивий — -а, -е. 1》 Який відповідає правді, істині. 2》 Який говорить правду; чесний, справедливий. || Який виражає правду, служить для вираження правди. 3》 Справжній, явний. || Правильний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. правдивий — ПРАВДИ́ВИЙ, а, е. 1. Який відповідає правді, істині. Галайда вполовину видуманий, а смерть вільшанського титаря правдива (Т. Шевченко); Осторонь праці, громадської, колективної праці, .. не може бути правдивого показу ..  Словник української мови у 20 томах
  6. правдивий — правди́вий справжній (ср, ст): Панусю, беріть, не пошкодуєте! То правдива куликівська ковбаса. Як будете брати, то трохи спущу (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. правдивий — ВІРОГІ́ДНИЙ (який не викликає сумніву, найближчий до правди, справжнього стану речей), ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), ПРАВДИ́ВИЙ, ДОСТОВІ́РНИЙ розм., ДОСТО́ТНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
  8. правдивий — Правди́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. правдивий — ПРАВДИ́ВИЙ, а, е. 1. Який відповідає правді, істині. Галайда вполовину видуманий, а смерть вільшанського титаря правдива (Шевч., І, 1963, 143); Осторонь праці, громадської, колективної праці, якою так прекрасно осяяна вся радянська дійсність...  Словник української мови в 11 томах
  10. правдивий — Правдивий, -а, -е 1) Правдивый, справедливый. Смирітеся перед правдивим словом. К. Іов. Козак — душа правдивая, сорочки не має. Ном. № 769. Судом правдивим осудити. К. Іов. 76. 2) Настоящій, истинный, дѣйствительный. Правдиві волоські гарбузи. Сим. 210.  Словник української мови Грінченка