правдивий

ПРАВДИ́ВИЙ, а, е.

1. Який відповідає правді, істині.

Галайда вполовину видуманий, а смерть вільшанського титаря правдива (Т. Шевченко);

Осторонь праці, громадської, колективної праці, .. не може бути правдивого показу .. дійсності в її найістотніших рисах (М. Рильський).

2. Який говорить правду; чесний, справедливий.

Щирій, правдивій дівчині стало чогось ніяково, навіть соромно (І. Нечуй-Левицький);

Дмитренко чоловік правдивий, не одурив Чіпку (Панас Мирний);

Правдивим будь – але не всім ти одкривайся. Хоробрим будь – але на техніку зважай (П. Тичина);

// Який виражає правду, служить для вираження правди.

В розвиток великої, могутньої, правдивої і вільної .. російської мови принесла свою пайку і мова українська, мова-сестра (М. Рильський);

Христина рівно, правдивими очима подивилась на матір (М. Стельмах).

3. Справжній, явний.

З пана не буде правдивого отамана! (приказка);

Венера, як правдива мати, Для сина рада все оддати (І. Котляревський);

З правдивим жалем покидаєм той любий, поетичний куточок України! (М. Коцюбинський);

Ми друзів правдивих в біді пізнавали (М. Стельмах);

// Правильний.

І розум мій, і серце, й віра кажуть, що путь моя правдива (Леся Українка);

Прийшов лікар, щось-то дав, але поставити правдивий діагноз не зміг (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. правдивий — правди́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. правдивий — Правди́вий. 1. Справжній. При закупні треба дуже уважати і брати фляшки лише з охоронною маркою “Котвиця“ за правдиві (Б., 1895, 19, рекл.); Правдиві персийскі зарукавки і шапки для пань і всякі модні смушкові товари (Б., 1899, рекл.). 2. Істинний.  Українська літературна мова на Буковині
3. правдивий — (факт) істинний, вірогідний; (хто) чесний, справедливий, правдолюбний, правдомовний; (друг) справжній; (висновок) правильний.  Словник синонімів Караванського
4. правдивий — див. безпомилковий; чесний; щирий  Словник синонімів Вусика
5. правдивий — -а, -е. 1》 Який відповідає правді, істині. 2》 Який говорить правду; чесний, справедливий. || Який виражає правду, служить для вираження правди. 3》 Справжній, явний. || Правильний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. правдивий — правди́вий справжній (ср, ст): Панусю, беріть, не пошкодуєте! То правдива куликівська ковбаса. Як будете брати, то трохи спущу (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. правдивий — ВІРОГІ́ДНИЙ (який не викликає сумніву, найближчий до правди, справжнього стану речей), ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), ПРАВДИ́ВИЙ, ДОСТОВІ́РНИЙ розм., ДОСТО́ТНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
8. правдивий — Правди́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. правдивий — ПРАВДИ́ВИЙ, а, е. 1. Який відповідає правді, істині. Галайда вполовину видуманий, а смерть вільшанського титаря правдива (Шевч., І, 1963, 143); Осторонь праці, громадської, колективної праці, якою так прекрасно осяяна вся радянська дійсність...  Словник української мови в 11 томах
10. правдивий — Правдивий, -а, -е 1) Правдивый, справедливый. Смирітеся перед правдивим словом. К. Іов. Козак — душа правдивая, сорочки не має. Ном. № 769. Судом правдивим осудити. К. Іов. 76. 2) Настоящій, истинный, дѣйствительный. Правдиві волоські гарбузи. Сим. 210.  Словник української мови Грінченка