правдиво

ПРАВДИ́ВО.

Присл. до правди́вий.

Ти зрадієш; і розкажеш Дитині правдиво Про панича лукавого (Т. Шевченко);

Нудьга нам байку утворила, Непевні фарби кинув час, І ми повірили правдиво В диво... (О. Олесь);

А ми... сприйняли це, як належне, і корилися юнакові, як малі діти, чи, правдивіше, як хворі (В. Козаченко).

Значення в інших словниках

1. правдиво — правди́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. правдиво — див. відверто; щиро  Словник синонімів Вусика
3. правдиво — Присл. до правдивий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. правдиво — ПРАВДИ́ВО. Присл. до правди́вий. Ти зрадієш; і розкажеш Дитині правдиво Про панича лукавого (Шевч., II, 1963, 219); Нудьга нам байку утворила, Непевні фарби кинув час, І ми повірили правдиво В диво… (Олесь, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
5. правдиво — Правдиво нар. 1) Правдиво, справедливо. Правдиво ви свідкуєте. Єв. Л. XI. 48. Перед Богом стою і кажу правдиво. Чуб. V. 376. 2) Истинно.  Словник української мови Грінченка