правдивий —
правди́вий прикметник
Орфографічний словник української мови
правдивий —
Правди́вий. 1. Справжній. При закупні треба дуже уважати і брати фляшки лише з охоронною маркою “Котвиця“ за правдиві (Б., 1895, 19, рекл.); Правдиві персийскі зарукавки і шапки для пань і всякі модні смушкові товари (Б., 1899, рекл.). 2. Істинний.
Українська літературна мова на Буковині
правдивий —
-а, -е. 1》 Який відповідає правді, істині. 2》 Який говорить правду; чесний, справедливий. || Який виражає правду, служить для вираження правди. 3》 Справжній, явний. || Правильний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
правдивий —
ПРАВДИ́ВИЙ, а, е. 1. Який відповідає правді, істині. Галайда вполовину видуманий, а смерть вільшанського титаря правдива (Т. Шевченко); Осторонь праці, громадської, колективної праці, .. не може бути правдивого показу ..
Словник української мови у 20 томах
правдивий —
правди́вий справжній (ср, ст): Панусю, беріть, не пошкодуєте! То правдива куликівська ковбаса. Як будете брати, то трохи спущу (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
правдивий —
ВІРОГІ́ДНИЙ (який не викликає сумніву, найближчий до правди, справжнього стану речей), ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), ПРАВДИ́ВИЙ, ДОСТОВІ́РНИЙ розм., ДОСТО́ТНИЙ заст.
Словник синонімів української мови
правдивий —
Правди́вий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
правдивий —
ПРАВДИ́ВИЙ, а, е. 1. Який відповідає правді, істині. Галайда вполовину видуманий, а смерть вільшанського титаря правдива (Шевч., І, 1963, 143); Осторонь праці, громадської, колективної праці, якою так прекрасно осяяна вся радянська дійсність...
Словник української мови в 11 томах
правдивий —
Правдивий, -а, -е 1) Правдивый, справедливый. Смирітеся перед правдивим словом. К. Іов. Козак — душа правдивая, сорочки не має. Ном. № 769. Судом правдивим осудити. К. Іов. 76. 2) Настоящій, истинный, дѣйствительный. Правдиві волоські гарбузи. Сим. 210.
Словник української мови Грінченка