противитися
Проти́витися. Суперечити змістові (закону, статуту тощо). Президия магістрату стоїть ще й доси на тім становищу, щорезигнованє із функциї громадского радника противить ся постановам громадского статута і тому не може єго приняти (Б., 1909, 79, 3)
// порівн. рос. противиться — противитися, чинити спротив; пол. być przeciwnym czemuś — не погоджуватися з чимось, суперечити чомусь.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.