противитися —
проти́витися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
противитися —
Проти́витися. Суперечити змістові (закону, статуту тощо). Президия магістрату стоїть ще й доси на тім становищу, щорезигнованє із функциї громадского радника противить ся постановам громадского статута і тому не може єго приняти (Б.
Українська літературна мова на Буковині
противитися —
див. ОПИРАТИСЯ
Словник синонімів Караванського
противитися —
див. перечити
Словник синонімів Вусика
противитися —
-влюся, -вишся; мн. противляться; недок. Чинити опір, протидіяти кому-, чому-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
противитися —
ПРОТИ́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. проти́вляться; недок. Чинити опір, протидіяти кому-, чому-небудь. Її рука лежала в його руках, і він тихо гладив її.. Вона не противилася (Панас Мирний); На весілля Олени запрошено усіх знакомих [знайомих] з околиці.
Словник української мови у 20 томах
противитися —
ПРОТИ́ВИТИСЯ кому, чому (чинити опір), ОПИРА́ТИСЯ, ПРОТИСТОЯ́ТИ, ОПИНА́ТИСЯ без додатка, розм., НОРОВИ́ТИСЯ без додатка, розм., СУПЕРЕЧА́ТИСЯ заст. Оксана згадує в листі до мене, що ти противишся..
Словник синонімів української мови
противитися —
Противитися, -влюся, -вишся гл. 1) Противиться, сопротивляться. Дурневі і Бог не противиться. Ном. № 6208. 2) Возражать. Лає мене, я й не противлюся, бо винен. Н. Вол. у. Хоч на мене люде брешуть, — я ся не противлю. Чуб. V. 395.
Словник української мови Грінченка