успособлений
Успосо́блений. Налаштований, схильний до певного настрою. Сему знов зааплявдував єще з початку стихійно успособлений люд одночасним, як з одної губи, кличем “Сумно!” (Б., 1907, 40, 2)
// пол. usposobić — налаштувати, прихилити, привернути до себе; див. іще успособленє.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.