чура
Чу́ра. Джура, ад’ютант. Перед трумною ішло духовеньство, офіцири і гофмайстер двора бл[аженної] п[ам’яти] Арх[икнязя] Альбрехта, по обох боках трумни ішло по 8 чурів зі сьвічками і ґвардия (Б., 1895, 7, 2).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.