шибати
Ши́бати. Совати, рухати. Ви, може б, були ще на той час в Берліні і могли до мене з на один день приїхати, бо я се від себе не можу обіцяти, тому що по купелях ніяк не вільно шибати собою, і мені се ніяк не буде можливо (Коб., Листи, 161, 571)
// нім. schieben — рухати, совати, штовхати; бук. діал. шибатися — вештатися.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.