шибати
шиба́ти
I -аю, -аєш, недок., розм.
1》 перех. і неперех. Ударяти по чому-небудь, ударятися об щось; бити, битися.
|| перен. Раптово, несподівано з'являтися (про думки, почуття).
2》 неперех. З великою силою і швидкістю спалахувати, вихоплюватися звідкись (перев. про полум'я).
|| Почати сильно віяти (про вітер, запах тощо).
|| перен. Вибухати, вириватися (про гучний звук, крик, лемент і т. ін.).
|| перен. З'являтися від збудження, хвилювання.
II -аю, -аєш, недок., на кого, діал.
Бути схожим, скидатися на кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови