Українська літературна мова на Буковині

явний

Явний. Відкритий для ознайомлення, інформації.

● Явне засіданє - відкрите засідання. Засіданя Ради громадскої є явні, т. зн., що на засіданя можуть приходити і иныиі люди і прислухувати ся нарадам, але не сьміють до нарад мішати ся; особливо ті засіданя, коли радить ся над прелімінарем і річним обрахунком, мусять бути явні (См.-Стоцький, Громада, 27)

// пол. jawny — відкритий, прилюдний, jawne zebranie — відкриті збори.

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. явний — (який на виду) неприхований, видимий, очевидний.  Словник синонімів Полюги
  2. явний — (факт) очевидний, наочний, видимий, не потаємний, безсумнівний, о. як на шкірі списаний, (- помилку) безперечний, (ворог) неприхований, відвертий, відкритий, пр. ЯВНО, очевидно, вочевидь, на очах, перед очима, без сумніву і п. ф. від явний, ФР. публічно, привселюдно  Словник синонімів Караванського
  3. явний — Видимий, відвертий, відкритий, зрозумілий, неприхований, очевидний Фразеологічні синоніми: очевидна суперечність; очевидне протиріччя; явна суперечність; явне протиріччя  Словник синонімів Вусика
  4. явний — [йаўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
  5. явний — Наочний, бачений, зримий, див. видимий  Словник чужослів Павло Штепа
  6. явний — -а, -е. 1》 Який не приховується, не таємний; відкритий. 2》 Абсолютно очевидний, зрозумілий для всіх; безсумнівний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. явний — Я́ВНИЙ, а, е. 1. Який не приховується, не таємний; відкритий. “Насуваються грізні дні. Ми повинні бути пильними і рішучими. Хай не заховається від нашого ока ні явний, ні притаєний ворог” (Григорій Тютюнник); На цареві був важкий коштовний одяг...  Словник української мови у 20 томах
  8. явний — я́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
  9. явний — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
  10. явний — Я́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. явний — Я́ВНИЙ, а, е. 1. Який не приховується, не таємний; відкритий. «Насуваються грізні дні. Ми повинні бути пильними і рішучими. Хай не заховається від нашого ока ні явний, ні притаєний ворог» (Тют.  Словник української мови в 11 томах
  12. явний — Я́вний, -а, -е Явный, извѣстный, очевидный. Явне зробилось ім'я його. Єв. Мр. VI. 14.  Словник української мови Грінченка