явний —
Явний. Відкритий для ознайомлення, інформації. ● Явне засіданє - відкрите засідання. Засіданя Ради громадскої є явні, т. зн., що на засіданя можуть приходити і иныиі люди і прислухувати ся нарадам, але не сьміють до нарад мішати...
Українська літературна мова на Буковині
явний —
(факт) очевидний, наочний, видимий, не потаємний, безсумнівний, о. як на шкірі списаний, (- помилку) безперечний, (ворог) неприхований, відвертий, відкритий, пр. ЯВНО, очевидно, вочевидь, на очах, перед очима, без сумніву і п. ф. від явний, ФР. публічно, привселюдно
Словник синонімів Караванського
явний —
Наочний, бачений, зримий, див. видимий
Словник чужослів Павло Штепа
явний —
-а, -е. 1》 Який не приховується, не таємний; відкритий. 2》 Абсолютно очевидний, зрозумілий для всіх; безсумнівний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
явний —
Я́ВНИЙ, а, е. 1. Який не приховується, не таємний; відкритий. “Насуваються грізні дні. Ми повинні бути пильними і рішучими. Хай не заховається від нашого ока ні явний, ні притаєний ворог” (Григорій Тютюнник); На цареві був важкий коштовний одяг...
Словник української мови у 20 томах
явний —
я́вний прикметник
Орфографічний словник української мови
явний —
БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн.
Словник синонімів української мови
явний —
Я́вний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
явний —
Я́ВНИЙ, а, е. 1. Який не приховується, не таємний; відкритий. «Насуваються грізні дні. Ми повинні бути пильними і рішучими. Хай не заховається від нашого ока ні явний, ні притаєний ворог» (Тют.
Словник української мови в 11 томах
явний —
Я́вний, -а, -е Явный, извѣстный, очевидный. Явне зробилось ім'я його. Єв. Мр. VI. 14.
Словник української мови Грінченка