явний

Я́ВНИЙ, а, е.

1. Який не приховується, не таємний; відкритий.

«Насуваються грізні дні. Ми повинні бути пильними і рішучими. Хай не заховається від нашого ока ні явний, ні притаєний ворог» (Тют., Вир, 1964, 270);

На цареві був важкий коштовний одяг; в царських палатах стояла задуха, його кололи очима явні і приховані змовники (Дмит., Наречена, 1959, 125);

Навколо великих людей і круг їх пам’яті завжди точиться явна чи приглушена боротьба (Рильський, III, 1956, 249).

2. Абсолютно очевидний, зрозумілий для всіх; безсумнівний.

[Xуса:] Ти розумієш те, що ти сказала? [Сабіна (з явною насмішкою в голосі, але з наївним виразом обличчя):] Сабіна розуміє все, що треба, чого ж не треба, то не розуміє (Л. Укр., III, 1952, 158);

Кошовий Кирдяга стежив за перебігом бою з явним незадоволенням (Довж., І, 1958, 241);

Омелько досить байдуже, з явним недовір’ям слухав Артема (Головко, А. Гармаш, 1971, 288);

Пояснення голови не всіх у залі задовольнило. Довелось ставити на голосування: хто за те, щоб пояснення полуботківців вважати за задовільне.— Явна більшість! — оголосив Гудзій (Головко, II, 1957, 522).

Значення в інших словниках

1. явний — (який на виду) неприхований, видимий, очевидний.  Словник синонімів Полюги
2. явний — Явний. Відкритий для ознайомлення, інформації. ● Явне засіданє - відкрите засідання. Засіданя Ради громадскої є явні, т. зн., що на засіданя можуть приходити і иныиі люди і прислухувати ся нарадам, але не сьміють до нарад мішати...  Українська літературна мова на Буковині
3. явний — (факт) очевидний, наочний, видимий, не потаємний, безсумнівний, о. як на шкірі списаний, (- помилку) безперечний, (ворог) неприхований, відвертий, відкритий, пр. ЯВНО, очевидно, вочевидь, на очах, перед очима, без сумніву і п. ф. від явний, ФР. публічно, привселюдно  Словник синонімів Караванського
4. явний — Видимий, відвертий, відкритий, зрозумілий, неприхований, очевидний Фразеологічні синоніми: очевидна суперечність; очевидне протиріччя; явна суперечність; явне протиріччя  Словник синонімів Вусика
5. явний — [йаўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
6. явний — Наочний, бачений, зримий, див. видимий  Словник чужослів Павло Штепа
7. явний — -а, -е. 1》 Який не приховується, не таємний; відкритий. 2》 Абсолютно очевидний, зрозумілий для всіх; безсумнівний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. явний — Я́ВНИЙ, а, е. 1. Який не приховується, не таємний; відкритий. “Насуваються грізні дні. Ми повинні бути пильними і рішучими. Хай не заховається від нашого ока ні явний, ні притаєний ворог” (Григорій Тютюнник); На цареві був важкий коштовний одяг...  Словник української мови у 20 томах
9. явний — я́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
10. явний — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
11. явний — Я́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. явний — Я́вний, -а, -е Явный, извѣстный, очевидный. Явне зробилось ім'я його. Єв. Мр. VI. 14.  Словник української мови Грінченка