декретування

(англ. decree)

проголошення постанов (законів), які доводяться до безпосередніх виконавців з метою їх безумовного використання.

Значення в інших словниках

1. декретування — декретува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. декретування — -я, с. Дія за знач. декретувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. декретування — Декретува́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. декретування — ДЕКРЕТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. декретува́ти. *Образно. Від наївного декретування, від приписів і рецептів нам треба перейти до глибокого обгрунтування методу, який одночасно міг би бути і керівництвом до дії, тобто допомагав би писати книги (Рад. літ-во, 1, 1958, 18).  Словник української мови в 11 томах