той, що стосується означення, вживається як означення; означальний.
Eкономічна енциклопедія
Значення в інших словниках
атрибутивний —
атрибути́вний прикметник
Орфографічний словник української мови
атрибутивний —
-а, -е, лінгв. Означальний. Атрибутивний член речення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
атрибутивний —
АТРИБУТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв. Означальний. Атрибутивна функція прикметника, відділившись і відійшовши від номінативної, остаточно не пориває з нею, а навпаки, спирається на неї (з наук. літ.); Атрибутивний член речення.
Словник української мови у 20 томах
атрибутивний —
атрибути́вний (від атрибут) той, що стосується означення, вживається як означення; означальний.
Словник іншомовних слів Мельничука
атрибутивний —
ОЗНАЧА́ЛЬНИЙ грам. (який стосується означення, вживається як означення), АТРИБУТИ́ВНИЙ. Прикметник є тією частиною мови, в якій означальна властивість виявляється найяскравіше (з наукової літератури); Атрибутивна функція прикметника.
Словник синонімів української мови
атрибутивний —
АТРИБУТИ́ВНИЙ, а, е, грам. Означальний. Атрибутивний член речення.
Словник української мови в 11 томах