атрибутивний
АТРИБУТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв.
Означальний.
Атрибутивна функція прикметника, відділившись і відійшовши від номінативної, остаточно не пориває з нею, а навпаки, спирається на неї (з наук. літ.);
Атрибутивний член речення.
Словник української мови (СУМ-20)