атрибутивний

ОЗНАЧА́ЛЬНИЙ грам. (який стосується означення, вживається як означення), АТРИБУТИ́ВНИЙ. Прикметник є тією частиною мови, в якій означальна властивість виявляється найяскравіше (з наукової літератури); Атрибутивна функція прикметника.

Значення в інших словниках

1. атрибутивний — атрибути́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. атрибутивний — -а, -е, лінгв. Означальний. Атрибутивний член речення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. атрибутивний — АТРИБУТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв. Означальний. Атрибутивна функція прикметника, відділившись і відійшовши від номінативної, остаточно не пориває з нею, а навпаки, спирається на неї (з наук. літ.); Атрибутивний член речення.  Словник української мови у 20 томах
4. атрибутивний — атрибути́вний (від атрибут) той, що стосується означення, вживається як означення; означальний.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. атрибутивний — АТРИБУТИ́ВНИЙ, а, е, грам. Означальний. Атрибутивний член речення.  Словник української мови в 11 томах
6. атрибутивний — рос. атрибутивный той, що стосується означення, вживається як означення; означальний.  Eкономічна енциклопедія