атрибут
АТРИБУ́Т, а, ч.
1. Суттєва, невід'ємна властивість предмета або явища.
Мистецтво – атрибут культурного життя (із журн.);
Рух – атрибут матерії (із журн.).
2. Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь.
Пальма стала в Туреччині символом родючості і атрибутом весільного обряду (З. Тулуб);
За короткий історичний період Україна створила основні атрибути держави, її визнав світ (із журн.).
3. лінгв. Означення.
Атрибут – термін, який широко вживається переважно в західноєвропейському мовознавстві з такою ж семантикою, як і термін “означення” (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)