атрибут —
атрибу́т іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
атрибут —
1. властивість (істотна) 2. (грам.) ознака
Словник чужослів Павло Штепа
атрибут —
-а, ч. 1》 філос.Суттєва, невід'ємна властивість предмета або явища. 2》 Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь. Стандартний атрибут.
Великий тлумачний словник сучасної мови
атрибут —
АТРИБУ́Т, а, ч. 1. Суттєва, невід'ємна властивість предмета або явища. Мистецтво – атрибут культурного життя (із журн.); Рух – атрибут матерії (із журн.). 2. Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь.
Словник української мови у 20 томах
атрибут —
атрибу́т (від лат. attributum – додане) 1. Невід’ємна властивість об’єкта. 2. Означення (член речення). 3. Переносно – істотна ознака, властивість чого-небудь.
Словник іншомовних слів Мельничука
атрибут —
Поняття, яке у філософії означає істотну й необхідну характеристику предмету, без якої він не міг би існувати; протилежність акциденції.
Універсальний словник-енциклопедія
атрибут —
АТРИБУТ (від лат. attributes — властивості) — невід'ємна, необхідна, істотна властивість предмета або явища, без якого вони не можуть бути самими собою. Термін "А.
Філософський енциклопедичний словник
атрибут —
НАЛЕ́ЖНІСТЬ (те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь), ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, АКСЕСУА́Р книжн. (характерна для чого-небудь ознака, предмет); АТРИБУ́Т (ознака або предмет, що становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь).
Словник синонімів української мови
атрибут —
АТРИБУ́Т, а, ч. 1. філос. Суттєва, невід’ємна властивість предмета або явища. Рух — атрибут матерії. 2. Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь. Скромність і строгість З Леніним завжди злиті.
Словник української мови в 11 томах
атрибут —
рос. атрибут (від латин. attributum — додане) — невід'ємна, необхідна для забезпечення цілісності об'єкта, суб'єкта (предмета) властивість, його частина, додаток. Напр.
Eкономічна енциклопедія