атрибут
АТРИБУ́Т, а, ч.
1. філос. Суттєва, невід’ємна властивість предмета або явища.
Рух — атрибут матерії.
2. Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь.
Скромність і строгість З Леніним завжди злиті. Скромність і строгість — Його атрибути святі (Забашта, Квіт.., 1960,155);
Пальма стала в Туреччині символом родючості і атрибутом весільного обряду (Тулуб, Людолови, II, 1957, 286).
3. грам. Означення.
Атрибут — термін, який широко вживається переважно в західноєвропейському мовознавстві в такому ж значенні, як і термін означення (Сл. лінгв. терм., 1957, 19).
Словник української мови (СУМ-11)