директива

рос. директива

(англ. directive, від латин. dirigo — керую, направляю) — розпорядження, керівна вказівка, настанова.

Значення в інших словниках

1. директива — директи́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. директива — Настанова, вказівка; циркуляр, обіжник, інструкція, припис; команда, наказ, розпорядження, г. зарядження.  Словник синонімів Караванського
3. директива — [диереиктива] -вие, д. і м. -в'і  Орфоепічний словник української мови
4. директива — -и, ж. 1》 Керівна настанова вищої інстанції підлеглій. 2》 В обчислювальній техніці – повідомлення у наказовій формі, що містить вказівку про те, які дії необхідно виконати. 3》 У програмуванні – компонент програми на мові Асемблер, який керує компонуванням програми.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. директива — Поука, указ, напрямна, спрямова, завданок  Словник чужослів Павло Штепа
6. директива — (англ. іnstructions) розпорядження, керівна вказівка, настанова, що дають вищі органи нижчим, керівник — підлеглим.  Економічний словник
7. директива — див. наказ  Словник синонімів Вусика
8. директива — директи́ва (франц. directive, від лат. dirigo – керую, направляю) розпорядження, керівна вказівка, настанова, що її дають вищі органи нижчестоящим, керівник – підлеглим.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. директива — НАСТАНО́ВА (рекомендація, роз'яснення з боку вищого органу, керівної особи і т. ін., що вказують, як діяти в тих чи інших випадках); ВКАЗІ́ВКА (УКАЗІ́ВКА), УКА́ЗКА розм.  Словник синонімів української мови
10. директива — Директи́ва, -ви, -ві; -ти́ви, -ти́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. директива — ДИРЕКТИ́ВА, и, ж. Керівна настанова вищої інстанції підлеглій. Ленінська резолюція «Про Радянську владу на Україні» стала директивою для всієї партії і відіграла історичну роль у розвитку української радянської культури (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах