унікальний —
уніка́льний прикметник
Орфографічний словник української мови
унікальний —
Одним-єдиний, неповторний, неперевершений, о. без порівняння; небачений, нечуваний, РІДКІСНИЙ, винятковий.
Словник синонімів Караванського
унікальний —
[ун'ікал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
унікальний —
Однотний, єдиний
Словник чужослів Павло Штепа
унікальний —
УНІКА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Надзвичайний у якомусь відношенні; рідкісний, винятковий. Всередині собору [Софіївського] збереглись всесвітньо відомі софійські фрески та мозаїки...
Словник української мови у 20 томах
унікальний —
-а, -е. Надзвичайний у якомусь відношенні; рідкісний, винятковий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
унікальний —
уніка́льний (від лат. unicus – єдиний) єдиний у своєму роді, винятковий; рідкісний.
Словник іншомовних слів Мельничука
унікальний —
ВИНЯТКО́ВИЙ (який незвичайно рідко зустрічається, трапляється серед кого-, чого-небудь, завдяки чому виділяється із загального ряду), ОСОБЛИ́ВИЙ, РІ́ДКІСНИЙ, РІ́ДКИЙ рідше, УНІКА́ЛЬНИЙ, ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн., ВИЇМКО́ВИЙ заст.
Словник синонімів української мови
унікальний —
УНІКА́ЛЬНИЙ, а, е. Надзвичайний у якомусь відношенні; рідкісний, винятковий. Всередині собору [Софіївського] збереглись всесвітньо відомі софійські фрески та мозаїки, які являють собою унікальну за значенням пам’ятку образотворчого мистецтва XI ст.
Словник української мови в 11 томах