унікальний
УНІКА́ЛЬНИЙ, а, е. Надзвичайний у якомусь відношенні; рідкісний, винятковий.
Всередині собору [Софіївського] збереглись всесвітньо відомі софійські фрески та мозаїки, які являють собою унікальну за значенням пам’ятку образотворчого мистецтва XI ст. (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 515);
Гостям показали справді унікальний витвір — перший глобус місяця з усіма впадинами та рельєфами на його лицевій і тильній стороні (Вол., Місячне срібло, 1961, 352).
Словник української мови (СУМ-11)