мокляк —
Мокре місце, багнище [IV]
Словник з творів Івана Франка
мокляк —
мокля́к іменник чоловічого роду, істота діал.
Орфографічний словник української мови
мокляк —
див. горіх; низовина
Словник синонімів Вусика
мокляк —
-а, ч., діал. Моква (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
мокляк —
МОКЛЯ́К, а́, ч., діал. Моква (у 2 знач.). Баба була сама, стара, мала хату та й той кавалок поля далекий від села, на мокляках (І. Франко); Є над рікою вільшина, а між нею і берегом мокляк. Він тепер підсох або й зовсім висох, то перейдемо без перешкоди (Юліан Опільський).
Словник української мови у 20 томах
мокляк —
БОЛО́ТО (грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, часто зі стоячою водою); БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ, МОЧАРІ́ мн. (одн. МОЧА́Р), БАГОВИ́ННЯ розм., БАГНЮ́КА розм., БАГНОВИ́ЦЯ рідше, БАГНОВИ́ЩЕ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА розм.
Словник синонімів української мови
мокляк —
МОКЛЯ́К, а, ч., діал. Моква (у 2 знач.). Баба була сама, стара, мала хату та й той кавалок поля далекий від села, на мокляках (Фр., IV, 1950, 10); Є над рікою вільшина, а між нею і берегом мокляк. Він тепер підсох або й зовсім висох, то перейдемо без перешкоди (Оп., Іду.., 1958, 609).
Словник української мови в 11 томах
мокляк —
Мокля́к, -ка м. 1) Все мокрое. Солоний мокляк у штанях закляк. Загадка: огірок. 2) Болотистое мѣсто. Желех. 3) Трухлый предметъ. 4) Пустой орѣхъ. Сього року нема горіхів, а як є де який, то все мокляки. Подольск.
Словник української мови Грінченка