фатум
ФАТУМ (від лат. fatum — віщування, пророче оповіщення) Терміном "Ф." позначається невідворотність, неминучість певного перебігу подій та людських вчинків. Походження терміна "Ф." — у міфології. Як у давньогрецьк., так і давньоримськ. міфології Ф. ототожнювався із богинями неминучої долі — мойрами (грецьк.) або парками (лат.), з яких одна пряла нитку життя, друга сотала, а третя втинала. Поняття Ф. відігравало центральну роль у давньогрецьк. трагедії, в якій події розгорталися за волею богів; боги й самі часом підлягали дії необхідності, що спрямовувала їхню волю. В укр. мові термін "Ф." передається низкою синонімів: доля, недоля, талан, жереб, приділ. Досліджуючи різні назви укр. слова "доля", Потебня у праці "Про долю та споріднені з нею істоти" розкрив близькість значення цього слова зі словом "Бог". За Потебнею, "Бог може власне означати частину, долю, щастя"; за пізнішим уточненням, Бог — це той, хто подає долю. У чеськ., польськ., укр. мові на позначення Ф. вживається також слово "вирок", що має схоже звучання в усіх трьох мовах. Етимологія цього слова виходить на позначення рішення, присуду (у т.ч. верховної істоти, Бога). Арабськ. слово "кісмет" означає "фатум", "долю", "волю Аллаха".
Н. Поліщук
Філософський енциклопедичний словник