1. Філософський енциклопедичний словник

фатум

ФАТУМ (від лат. fatum — віщування, пророче оповіщення) Терміном "Ф." позначається невідворотність, неминучість певного перебігу подій та людських вчинків. Походження терміна "Ф." — у міфології. Як у давньогрецьк., так і давньоримськ. міфології Ф. ототожнювався із богинями неминучої долі — мойрами (грецьк.) або парками (лат.), з яких одна пряла нитку життя, друга сотала, а третя втинала. Поняття Ф. відігравало центральну роль у давньогрецьк. трагедії, в якій події розгорталися за волею богів; боги й самі часом підлягали дії необхідності, що спрямовувала їхню волю. В укр. мові термін "Ф." передається низкою синонімів: доля, недоля, талан, жереб, приділ. Досліджуючи різні назви укр. слова "доля", Потебня у праці "Про долю та споріднені з нею істоти" розкрив близькість значення цього слова зі словом "Бог". За Потебнею, "Бог може власне означати частину, долю, щастя"; за пізнішим уточненням, Бог — це той, хто подає долю. У чеськ., польськ., укр. мові на позначення Ф. вживається також слово "вирок", що має схоже звучання в усіх трьох мовах. Етимологія цього слова виходить на позначення рішення, присуду (у т.ч. верховної істоти, Бога). Арабськ. слово "кісмет" означає "фатум", "долю", "волю Аллаха".

Н. Поліщук

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фатум — фа́тум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фатум — Доля, п. хрест; неминучість, рокованість, приреченість, фатальність. Словник синонімів Караванського
  3. фатум — див. судьба, Мойра, предистинація, фортуна Словник чужослів Павло Штепа
  4. фатум — ФА́ТУМ, у, ч. Наперед визначена, невідворотна доля; у давніх римлян – таємнича сила, що нібито наперед визначає долю всього існуючого; неминучість. [Любов:] І я раз була щаслива, така щаслива... Нащо мені перебили се щастя... Ах, що я дурницю говорю?... Словник української мови у 20 томах
  5. фатум — -у, ч. Наперед визначена, невідворотна доля; у давніх римлян – таємнича сила, що нібито наперед визначає долю всього сущого; неминучість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. фатум — фа́тум (лат. fatum) доля; поняття, яке виражає міфологічні та релігійно-ідеалістичні уявлення про сили, що визначають життєвий шлях людини, а також усі події історії людства. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. фатум — ДО́ЛЯ (надприродна сила, що нібито визначає все в житті; незалежний від людини хід подій, збіг обставин), ПРИЗНА́ЧЕННЯ, ПРИРЕ́ЧЕННЯ, СУДЬБА́ розм., МО́ЙРА книжн.; ФА́ТУМ книжн. (перев. Словник синонімів української мови
  8. фатум — Фа́тум, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. фатум — ФА́ТУМ, у, ч. Наперед визначена, невідворотна доля; у давніх римлян — таємнича сила, що нібито наперед визначає долю всього існуючого; неминучість. [Любов:] І я раз була щаслива, така щаслива… Нащо мені перебили се щастя… Ах, що я дурницю говорю?... Словник української мови в 11 томах