1. Словник української мови в 11 томах

фатум

ФА́ТУМ, у, ч. Наперед визначена, невідворотна доля; у давніх римлян — таємнича сила, що нібито наперед визначає долю всього існуючого; неминучість.

[Любов:] І я раз була щаслива, така щаслива… Нащо мені перебили се щастя… Ах, що я дурницю говорю? Хіба се можна перебити, чи одвернути? Се фатум, се мойра! (Л. Укр., II, 1951, 70);

Трагізм древніх був побудований на ідеї непереможної долі, невідкличного фатуму, невблаганної Мойри, на ідеї сили, котрій підвладні були не тільки люди, а й боги грецького Олімпу (Рильський, Веч. розмови, 1964, 89);

*У порівн. Обидва гравці й не ворухнулися. Куля, як фатум, вирішувала долю чемпіона біля самого краю щастя (Ле, В снопі.., 1960, 278).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фатум — фа́тум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фатум — Доля, п. хрест; неминучість, рокованість, приреченість, фатальність. Словник синонімів Караванського
  3. фатум — див. судьба, Мойра, предистинація, фортуна Словник чужослів Павло Штепа
  4. фатум — ФА́ТУМ, у, ч. Наперед визначена, невідворотна доля; у давніх римлян – таємнича сила, що нібито наперед визначає долю всього існуючого; неминучість. [Любов:] І я раз була щаслива, така щаслива... Нащо мені перебили се щастя... Ах, що я дурницю говорю?... Словник української мови у 20 томах
  5. фатум — -у, ч. Наперед визначена, невідворотна доля; у давніх римлян – таємнича сила, що нібито наперед визначає долю всього сущого; неминучість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. фатум — фа́тум (лат. fatum) доля; поняття, яке виражає міфологічні та релігійно-ідеалістичні уявлення про сили, що визначають життєвий шлях людини, а також усі події історії людства. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. фатум — ФАТУМ (від лат. fatum — віщування, пророче оповіщення) Терміном "Ф." позначається невідворотність, неминучість певного перебігу подій та людських вчинків. Походження терміна "Ф." — у міфології. Як у давньогрецьк., так і давньоримськ. міфології... Філософський енциклопедичний словник
  8. фатум — ДО́ЛЯ (надприродна сила, що нібито визначає все в житті; незалежний від людини хід подій, збіг обставин), ПРИЗНА́ЧЕННЯ, ПРИРЕ́ЧЕННЯ, СУДЬБА́ розм., МО́ЙРА книжн.; ФА́ТУМ книжн. (перев. Словник синонімів української мови
  9. фатум — Фа́тум, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)