аблаут

абла́ут

(нім. Ablaut)

чергування голосних кореня слова в різних граматичних формах (напр., везти – возити).

Значення в інших словниках

1. аблаут — -а, ч. Чергування голосних у складі однієї морфеми.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. аблаут — АБЛА́УТ, а, ч., лінгв. Чергування голосних у складі однієї морфеми. Аблаут нерідко виступає як внутрішня флексія (з наук. літ.); Давньоіранські мови зберігають флективне формотворення та аблаут кореня та афікса (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах