аблаут

АБЛА́УТ, а, ч., лінгв.

Чергування голосних у складі однієї морфеми.

Аблаут нерідко виступає як внутрішня флексія (з наук. літ.);

Давньоіранські мови зберігають флективне формотворення та аблаут кореня та афікса (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. аблаут — -а, ч. Чергування голосних у складі однієї морфеми.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. аблаут — абла́ут (нім. Ablaut) чергування голосних кореня слова в різних граматичних формах (напр., везти – возити).  Словник іншомовних слів Мельничука