бандерильєро

бандерильє́ро

(ісп. banderillero)

піший боєць з биком, який кидає в нього бандерильї.

Значення в інших словниках

1. бандерильєро — бандерильє́ро іменник чоловічого роду, істота помічник матадора під час кориди  Орфографічний словник української мови
2. бандерильєро — невідм., ч. Піший боєць у кориді, який кидає в бика бандерильї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бандерильєро — БАНДЕРИЛЬЄ́РО, невідм., ч. Озброєний бандерильєю піший боєць у кориді. На арену прудко вистрибнув смаглявий бандерильєро й одразу замиготів криваво-червоною плахтою (із журн.).  Словник української мови у 20 томах