бутилен

бутиле́н

(від бутил)

органічна сполука, газ з характерним запахом. Міститься в нафті. Застосовують для одержання бутадієну, бутилкаучуку, моторного палива.

Значення в інших словниках

1. бутилен — бутиле́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бутилен — БУТИЛЕ́Н, у, ч., хім. Газ, що являє собою органічну сполуку; ненасичений вуглеводень. Бутилен застосовується як сировина у виробництві синтетичного каучуку (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах