вінілацетилен

вінілацетиле́н

(від вініл і ацетилен)

органічна сполука, ненасичений вуглеводень, газ, легко зріджується в безбарвну рідину. Застосовують як сировину у виробництві синтетичних каучуків, для виготовлення клеїв.

Значення в інших словниках

1. вінілацетилен — вінілацетиле́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вінілацетилен — -у Ненасичений вуглеводень; отруйний газ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вінілацетилен — ВІНІЛАЦЕТИЛЕ́Н, у, ч., хім. Ненасичений вуглеводень, газ, що використовують як сировину для одержання полімерів у виробництві лаків. Вінілацетилен застосовують для одержання хлоропрену (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах