вінілацетилен
ВІНІЛАЦЕТИЛЕ́Н, у, ч., хім.
Ненасичений вуглеводень, газ, що використовують як сировину для одержання полімерів у виробництві лаків.
Вінілацетилен застосовують для одержання хлоропрену (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)