вінілацетат

ВІНІЛАЦЕТА́Т, у, ч., хім.

Складний ефір оцтової кислоти та вінілового спирту, безбарвна рідина з ефірним запахом.

Вінілацетат легко полімеризується і співполімеризується з іншими вінільними похідними (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. вінілацетат — вінілацета́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вінілацетат — -у, ч. Складний ефір оцтової кислоти та вінілового спирту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вінілацетат — вінілацета́т (від вініл і ацетат) органічна сполука, вініловий ефір оцтової кислоти, безбарвна рідина з ефірним запахом. Продукти полімеризації В. (напр., полівінілацетат) застосовують у виробництві пластмас, лаків, клеїв.  Словник іншомовних слів Мельничука