вінілацетат

вінілацета́т

(від вініл і ацетат)

органічна сполука, вініловий ефір оцтової кислоти, безбарвна рідина з ефірним запахом. Продукти полімеризації В. (напр., полівінілацетат) застосовують у виробництві пластмас, лаків, клеїв.

Значення в інших словниках

1. вінілацетат — вінілацета́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вінілацетат — -у, ч. Складний ефір оцтової кислоти та вінілового спирту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вінілацетат — ВІНІЛАЦЕТА́Т, у, ч., хім. Складний ефір оцтової кислоти та вінілового спирту, безбарвна рідина з ефірним запахом. Вінілацетат легко полімеризується і співполімеризується з іншими вінільними похідними (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах