ганглій

га́нглій

(від грец. γαγγλίον – вузол)

1. Обмежене скупчення нервових клітин, волокон та їхньої супровідної тканини у людини і тварин,

2. Кістозне утворення на суглобі.

Значення в інших словниках

1. ганглій — га́нглій іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ганглій — -я, ч., мед. Кістозне утворення, стінка якого складається із сполучної фіброзної тканини, а вмістом є драглеподібна речовина зі значною кількістю муцину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ганглій — ГА́НГЛІЙ, я, ч. 1. анат. Скупчення нервових клітин, волокон та їхньої супровідної тканини у людини і тварин; нервовий вузол. За літературними даними, папілярний м'яз не містить у своїх структурах будь-яких нервових гангліїв (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. ганглій — ГА́НГЛІЙ, я, ч. Обмежене скупчення нервових клітин, волокон та їхньої супровідної тканини у людини і тварин; нервовий вузол. За літературними даними, м’яз [папілярний] не містить у своїх структурах будь-яких нервових гангліїв (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 35).  Словник української мови в 11 томах
5. ганглій — (грец. — вузол) Орнаментальна композиція, докл. див. гіріх.  Архітектура і монументальне мистецтво