гептан

гепта́н

(від грец. επτά – сім)

органічна сполука, безбарвна рухлива рідина з слабким запахом. Застосовують як еталон для визначення октанового числа (показника стійкості моторних палив проти детонації).

Значення в інших словниках

1. гептан — гепта́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гептан — -у, ч. Насичений вуглеводень жирного ряду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гептан — ГЕПТА́Н, у, ч., хім. Органічна сполука, безбарвний газ із специфічним запахом; із повітрям утворює вибухову суміш. Змішуючи ізооктан із гептаном, добувають рідини з певним октановим числом (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах