гептан

ГЕПТА́Н, у, ч., хім.

Органічна сполука, безбарвний газ із специфічним запахом; із повітрям утворює вибухову суміш.

Змішуючи ізооктан із гептаном, добувають рідини з певним октановим числом (з наук. літ.);

Гептан і його ізомери – безбарвні рідини, добре розчиняються в органічних розчинниках (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. гептан — гепта́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гептан — -у, ч. Насичений вуглеводень жирного ряду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гептан — гепта́н (від грец. επτά – сім) органічна сполука, безбарвна рухлива рідина з слабким запахом. Застосовують як еталон для визначення октанового числа (показника стійкості моторних палив проти детонації).  Словник іншомовних слів Мельничука