гіпоталамус

гіпотала́мус

(від гіпо... і грец. θάλαμος – розміщення)

анат. скупчення ядер нервових клітин з численними висхідними й низхідними волокнами нижче зорового горба головного мозку.

Значення в інших словниках

1. гіпоталамус — гіпотала́мус іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гіпоталамус — -а, ч. Частина головного мозку, що контролює обмін речовин, роботу ендокринних і статевих залоз організму і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гіпоталамус — ГІПОТАЛА́МУС, а, ч., анат. Відділ проміжного мозку, який бере участь у регуляції діяльності серцево-судинної, дихальної, травної, ендокринної систем та інших функцій організму. На першому етапі дії алкоголю посилено виділяється норадреналін у гіпоталамусі та середньому мозку (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах