датив

дати́в

[лат. (casus) dativus]

давальний відмінок.

Значення в інших словниках

1. датив — -а, ч. Давальний відмінок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. датив — (грам.) давальний відмінок  Словник чужослів Павло Штепа
3. датив — ДАТИ́В, а, ч., лінгв. Давальний відмінок. Синтаксичні одиниці із суб'єктом, позначеним дативом, корелюють з односкладними безособовими структурами (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах