датив

ДАТИ́В, а, ч., лінгв.

Давальний відмінок.

Синтаксичні одиниці із суб'єктом, позначеним дативом, корелюють з односкладними безособовими структурами (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. датив — -а, ч. Давальний відмінок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. датив — (грам.) давальний відмінок  Словник чужослів Павло Штепа
3. датив — дати́в [лат. (casus) dativus] давальний відмінок.  Словник іншомовних слів Мельничука