декоративний

декорати́вний

(франц. decoratif, від лат. decoro – прикрашаю)

той, що прикрашає або служить для прикраси, оздоблення; мальовничий, зовнішньо ефектний;

¤ д-е мистецтво – різновид живопису і скульптури;

¤ д-і рослини – численна група культурних й дикоростучих рослин.

Значення в інших словниках

1. декоративний — (який використовують для прикраси) орнаментальний.  Словник синонімів Полюги
2. декоративний — декорати́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. декоративний — ДЕКОРАТИВНИЙ – ДЕКОРАЦІЙНИЙ – ДЕКОРАТОРСЬКИЙ Декоративний. 1. Призначений для оздоблення, прикраси. Вж. зі сл.: вигляд, елемент, естамп, ефект, живопис, орнамент, прийом, розпис, фактор, властивість, кераміка, майстерня, пластика, роль, скульптура...  Літературне слововживання
4. декоративний — [деикоратиўнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. декоративний — -а, -е. 1》 Признач. для оздоблення, прикраси. 2》 Живописний, мальовничий. 3》 Стос. до декорації, оформлення сцени. 4》 перен. Розрахований на зовнішній ефект; показний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. декоративний — Оздобний, оздоблювальний, клечальний, красувальний, окрашальний, скрашальний  Словник чужослів Павло Штепа
7. декоративний — див. художній  Словник синонімів Вусика
8. декоративний — ДЕКОРАТИ́ВНИЙ (призначений для оздоблення, прикраси), ОРНАМЕНТА́ЛЬНИЙ. Зеленіли свіжі газони в скверах. На їх манячіли ніби вимальовані на зеленому полі чудернацькі взорці з декоративних травок та усяких квіток (І.  Словник синонімів української мови
9. декоративний — Декорати́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. декоративний — ДЕКОРАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Признач. для оздоблення, прикраси. Важливим видом будівельної кераміки були декоративні плитки, призначені для оздоблення підлоги і стінок багатих світських і церковних будівель (Нариси стар. іст.  Словник української мови в 11 томах