декоративний
ДЕКОРАТИ́ВНИЙ, а, е.
1. Признач. для оздоблення, прикраси.
Важливим видом будівельної кераміки були декоративні плитки, призначені для оздоблення підлоги і стінок багатих світських і церковних будівель (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 430);
Дворики засаджені всякою городиною і декоративною зеленню (Сенч., На Бат. горі, 1960, 51);
Малюючи, вона шукає нових технічних прийомів декоративного розпису (Вол., Самоцвіти, 1952, 134);
Озеленення шкіл, дитячих садів та дитячих майданчиків має на меті декоративне оформлення (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 292).
2. Живописний, мальовничий.
Здавалося б, що створюючи великі панно, художники посилять декоративний елемент і використають ритмічні властивості композиції. Проте цього не сталося (Мист., 6, 1958, 15);
— Такі тапчани мені подобаються.. вузькі, у формі латинського «ель», вони такі декоративні, що аж шкода спати на них (Вільде, Винен.., 1959, 65).
3 Стос. до декорації, оформлення сцени.
Велику увагу приділяв Саксаганський реалістичному декоративному оформленню (Життя Саксаганського, 1957, 293).
4. перен. Розрахований на зовнішній ефект; показний.
Узбечка-куховарка [на малюнку] занадто вже декоративна, помпезна якась (А.-Дав., За ширмою, 1963, 42);
Він не відчував ні фальші, ні утрировки в тім ніби декоративнім своїм житті (Ле, Міжгір’я, 1953, 465).
Словник української мови (СУМ-11)