дефінітив

дефініти́в

(від лат. definitivus – остаточний, визначальний)

спосіб ведення бухгалтерського обліку, що полягає в копіюванні записів у бухгалтерських ордерах і облікових реєстрах.

Значення в інших словниках

1. дефінітив — дефініти́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дефінітив — -у, ч. Форма бухгалтерського обліку, заснованого на картотеці; контрольна бухгалтерія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дефінітив — ДЕФІНІТИ́В, у, ч. Форма бухгалтерського обліку, заснованого на картотеці; контрольна бухгалтерія.  Словник української мови в 11 томах
4. дефінітив — рос. дефинитив (від латин. definitivus — остаточний, визначальний) — спосіб ведення бухгалтерського обліку, що полягає в копіюванні записів у бухгалтерських ордерах та облікових реєстрах.  Eкономічна енциклопедія