Словник української мови в 11 томах

дефінітив

ДЕФІНІТИ́В, у, ч. Форма бухгалтерського обліку, заснованого на картотеці; контрольна бухгалтерія.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. дефінітив — дефініти́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. дефінітив — -у, ч. Форма бухгалтерського обліку, заснованого на картотеці; контрольна бухгалтерія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дефінітив — дефініти́в (від лат. definitivus – остаточний, визначальний) спосіб ведення бухгалтерського обліку, що полягає в копіюванні записів у бухгалтерських ордерах і облікових реєстрах.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. дефінітив — рос. дефинитив (від латин. definitivus — остаточний, визначальний) — спосіб ведення бухгалтерського обліку, що полягає в копіюванні записів у бухгалтерських ордерах та облікових реєстрах.  Eкономічна енциклопедія