дефінітив — Орфографічний словник української мови

дефінітив — -у, ч. Форма бухгалтерського обліку, заснованого на картотеці; контрольна бухгалтерія. Великий тлумачний словник сучасної мови
дефінітив — дефініти́в (від лат. definitivus – остаточний, визначальний) спосіб ведення бухгалтерського обліку, що полягає в копіюванні записів у бухгалтерських ордерах і облікових реєстрах. Словник іншомовних слів Мельничука
дефінітив — ДЕФІНІТИ́В, у, ч. Форма бухгалтерського обліку, заснованого на картотеці; контрольна бухгалтерія. Словник української мови в 11 томах
дефінітив — рос. дефинитив (від латин. definitivus — остаточний, визначальний) — спосіб ведення бухгалтерського обліку, що полягає в копіюванні записів у бухгалтерських ордерах та облікових реєстрах. Eкономічна енциклопедія