диктатура

диктату́ра

(лат. dictatura – необмежена влада)

1. Необмежена влада пануючого в державі класу, яка спирається на силу.

2. Влада диктатора.

Значення в інших словниках

1. диктатура — диктату́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. диктатура — Спосіб здійснення державної влади. Для диктатури характерним є безпосереднє застосування озброєної сили, обмеження прав та свобод.  Словник із соціальної роботи
3. диктатура — [диектатура] -рие, д. і м. -р'і  Орфоепічний словник української мови
4. диктатура — -и, ж. 1》 У Стародавньому Римі – повноваження, влада або період влади диктатора. 2》 Влада диктатора взагалі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. диктатура — Владарство, всевладство, див. тоталітаризм  Словник чужослів Павло Штепа
6. диктатура — див. сваволя  Словник синонімів Вусика
7. диктатура — Форма автократичної влади, коли управління здійснює одна чи кілька осіб, котрі ліквідовують демократичні свободи.  Універсальний словник-енциклопедія
8. диктатура — ВЛА́ДА (політичне панування, право керувати державою); КЕРМО́ поет., СТЕРНО́ поет., КОРМИ́ЛО поет., заст., ВЛАСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст.; ВСЕВЛА́ДДЯ, ДИКТАТУ́РА (необмежена); КОРО́НА (монархічна); РУКА́ (як символ влади).  Словник синонімів української мови
9. диктатура — Диктату́ра, -ри, -рі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. диктатура — ДИКТАТУ́РА, и, ж. 1. Необмежена влада пануючого в державі класу, яка спирається на силу. [Дудар:] Пролетаріат тебе з пазурів експлуататора вириває, а ти ще й опинаєшся, питаєш, чому диктатура! (Мик., І, 1957, 64).  Словник української мови в 11 томах