диктатура
ДИКТАТУ́РА, и, ж.
1. Необмежена влада пануючого в державі класу, яка спирається на силу.
[Дудар:] Пролетаріат тебе з пазурів експлуататора вириває, а ти ще й опинаєшся, питаєш, чому диктатура! (Мик., І, 1957, 64).
∆ Диктату́ра пролетаріа́ту — державна влада робітничого класу, який переміг у соціалістичній революції.
Маркс говорив: між капіталізмом і комунізмом лежить революційна диктатура пролетаріату (Ленін, 28, 1951, 147);
Встановивши диктатуру пролетаріату, Жовтнева революція поставила на чолі нашої великої держави робітничий клас (Рильський, III, 1956, 144).
2. У стародавньому Римі — повноваження, влада або період влади диктатора.
Словник української мови (СУМ-11)